Азорські острови: як спланувати подорож

Про Азорські острови я дізналася відносно нещодавно. Так, там були “Орел і Решка”, потім я почала дивитися додаткові відео в Ютюбі, а також помітила, що туди потроху стали катати тури декілька фірм, які я відслідковую (одразу скажу, що, як завжди, коли плануєш самостійно, то виходить загалом десь удвічі дешевше). Дуже рекомендую запланувати собі це місце, доки воно лишається маловідомим туристам. Хоча з іншого боку, чим менше людей знатиме про нього, тим краще.

На противагу материковій Португалії, яка вже серйозно потерпає від навали туристів (довжелезні черги у музеї й палаци, постійно переповнені оглядові майданчики та транспорт, відчутне підвищення цін на житло та ресторани тощо), Азорські острови поки що зберігають спокій та максимально користаються зі своєї віддаленості. Але це триватиме недовго, і, ймовірно, дуже скоро на Сан Міґель чекатиме та ж доля, що й на Ісландію. Тому якщо ви обожнюєте природу, але не любите скупчення людей, то покваптеся.

Як дістатися?

На Сан Мігель і Терсейру літає Ryanair, що може відчутно знизити вартість ваших витрат. Причому до Понта Дельгади, головного міста на найбільшому острові Сан Мігель, у теплу пору можна долетіти навіть з Франкфурта, оминаючи материкову Португалію. В решті випадків стикування йде здебільшого з Порту або Лісабона.

Але більш поширеними й частотнішими є рейси Tap Portugal та SATA/Azores airlines. Ми якраз обрали летіти останніми (ця авіакомпанія покриває всі острови архіпелагу, що дуже зручно). По-перше, на наші дати ціна була не набагато дорожча, ніж Раянейр, але при цьому ми отримували + 23 кг багажу, обрані місця та харчування на борту. По-друге, літак прилітав о 8 ранку, тобто ми мали повний день для відвідування острова. І по-третє, у Сати є прекрасна можливість обрати stopover, тобто довгу пересадку (інколи можна скомбінувати до 24 й більше годин) на іншому острові, тобто за один раз побачити ще якесь цікаве місце на Азорах. Так ми летіли назад, зробивши зупинку на острові Піку на 8 годин. Це просто фантастично зручна й приваблива річ, якою я дуже раджу скористатися. При цьому Скайсканнер (відомий пошуковий сайт авіаквитків), наприклад, не подає всіх варіантів пересадок, тому найліпше просто йти на сайт azoresairlines.pt, щоб дивитися всі комбінації та ціни там.

Між островами ходять пороми, але я би сказала, що місцями це сильно затратно по часу (хіба що є сенс обирати такий вид пересування між Піку, Сан Жоржем і Фаялом, де відстані мізерні), до того ж, може добряче захитувати. Тому такі тривалі переїзди я би для себе не розглядала, але між уже названими островами — цілком. Дуже популярне сполучення між Терсейрою та Сан Мігелем (пором йде 5 годин, ціна від 50 євро).

Також можете пошукати яхтові тури. Наприклад, одна з фірм пропонує за 1000 євро подивитися Піку, Сан Жорж, Фаял і Терсейру. Або, якщо ви гарно обізнані з цією справою самі, то можете спробувати пошукати яхту в оренду з Фаяла.

Як пересуватися по острову?

Найкраще — орендувати власну машину. Особливо, якщо вас їде компанія. У нашому випадку — автомат Опель Корса на 4 дні з бензином (ми витратили 3/4 баку) обійшовся у 235 євро. При цьому ми переплатили 40 євро агрегатору за страховку. Це мій прокол, я вдруге в житті брала машину й не знала всіх нюансів, як це краще зробити. Виявилося, що франшизу нам все одно треба було купляти в місцевої фірми, в якої ми брали авто, або інакше закладати 2000 євро, яких у нас на картці не було. У нашому випадку бензин (1,4 євро за літр 95го) встав у 53 євро, сама машина (автомат) у 182 євро на 4 дні. Враховуючи, що нас їхало п’ятеро, то вийшло менше 50 євро з людини. Якщо ви досвідчений водій і берете механіку, ціна падає ще відчутніше (інколи за автомат треба платити на 50% дорожче).

У кожній країні свої нюанси з орендою, але загальна практика показує, що на островах бажано бронювати завчасно. Тоді можна відчутно зекономити на вартості машини.

З проблемних для мене моментів (як для людини з мізерним стажем водіння) хочу згадати шалене паркування на вузеньких вуличках і часті серпантини. Хоча до серпантинів звикаєш. Ну, і переїзд над озерами по ґрунтовій дорозі, яка взагалі-то була закрита для проїзду машин… Але це окрема історія.

Наш Опель якраз на тій ґрунтовій дорозі

Звісно, на великих островах типу Сан Мігеля ходять автобуси. З Понта Дельгади можна доїхати до Фурнаша і Нордеште, але до таких місць, як ананасові чи чайні плантації, численні оглядові майданчики та купу прекрасних малесеньких селищ доїхати буде набагато важче. Також можна спробувати автостоп. Хоч машин і небагато, виглядає, що з таким пересуванням проблем не буде.

Мені особисто здається, що саме для островів варіант їхати на машині найкращий. Ми так робили на Кіпрі та в Ісландії, і я бачу великий плюс у подібному пересуванні. Окрім ціни (свого часу ми так не зробили на Корфу, і я потім жалкувала про це, бо поїздка туди-назад в одну точку Корфу на двох на автобусі уже могла би покрити денну ціну оренди авто) та маленького трафіку, (це перевага для таких водіїв, як я), ви можете зупинятися будь-де й завалювати у багажник будь-що. Цілком імовірно, що я скоро доросту психологічно й до оренди на материку.

У випадку з Сан Мігелем, машина нам давала змогу побачити купу прекрасних місць, заїжджати до великих супермаркетів, яких могло бути 1-2 на все місто, закидати купальники й рушники в багажник і їздити з ними, не знаючи, чи ми точно сьогодні доберемося на гарячі джерела, та возити всілякий одяг на різну погоду (бо на Азорах за день вона міняється так часто, що просто втомлюєшся дивуватися: дощ, вітер, сильний дощ, сонце, шквальний вітер, сонце, хмари, дощ, хмари, вітер, сонце — і так весь день).

Вид на одній із “мірадур” (оглядових майданчиків)

Де жити?

Потрібно розуміти, що навіть найбільший острів архіпелагу охоплює 65 км у довжину й 15 у ширину. Тому насправді, коли ви плануєте тут зупинятися, можете одразу шукати одну ночівлю на весь час перебування. Бо ви в будь-якому разі зможете повернутися додому без проблем у межах максимум півтори години (з найвіддаленіших точок з урахуванням серпантинів), якщо маєте машину. Якщо все ж таки хочете пожити в різних місцях, я би радила або Фурнаш, або Нордеште, бо в тих районах досить багато цікавинок.

Ми жили в Лагоа, містечку в 10 км від Понта Дельгади, і це було прекрасне рішення. Житло обійшлося нам у 52 євро з людини за 4 ночі, але тут зіграв фактор того, що нас було багато. Якщо ви їдете удвох, стандартна ціна буде 50 євро за ніч за номер.

Найпростіше бронювати на airbnb або шукати варіанти на booking.com. І знову раджу шукати завчасно, щоб мати змогу знайти щось дешевше та водночас якісне.

У більшості випадків, оскільки місце поки що не дуже популярне, ви матимете справу не з готелями, а з приватним сектором або зйомними квартирами.

Також є певний шанс знайти каучсьорфінг, але треба гарно шукати. Ну, і цей варіант підходить для двох людей максимум.

Що куштувати?

Багато риби. Такої, якої ви ніколи не знайдете в нас, якої ви точно ніколи не куштували й не знаю, де ще скуштуєте. Вона тут справді смачна та, як виявилося з прильотом до материкової Португалії, відносно не дорога. За величезні порції з рідкісною рибою ми могли платити десь 10-15 євро максимум, причому часто це була порція на двох. На материку це завжди ціна за одну людину. Нас, до слова, закохала в себе риба, яка в меню писалася як alfonsino.

Обов’язково купуйте місцеві банани та ананаси: вони тут насправді смачні й соковиті. До речі, тут є цілі плантації, які теж можна відвідати. Якщо потрапите в сезон, то не оминіть увагою місцеву маракую.

Скуштуйте локальні сири. Причому побільше та різних. Місцеві корови відомі тим, що пасуться виключно в екологічно чистих місцях (що логічно, бо всі Азори і є суцільним природозаповідником), тож набіл дуже смачний.

Куштуйте побільше місцевого алкоголю. На Азорах є вино з Піку, і воно доступне на Сан Мігелі за нормальні гроші. Навіть у Лісабоні вже потім його так просто не знайдеш (ми от не знайшли). Також тут роблять свої джини й лікери, досить цікаві й небанальні. Можете відвідати лікерну фабрику з дегустацією, щоб вирішити, яку пляшку краще придбати.

Придбайте місцевий мед. Повірте мені: з усього того фантастичного різнотрав’я та квіткового раю на Азорах не може з’явитися поганий мед. Мені тепер навіть трохи шкода, що ми купили його так мало й лише однієї марки.

Посмакуйте місцевим чаєм, який часто рекламують як єдиний, вирощений у Європі. Ми навіть мали дискусію з моїми батьками, і вони аргументовано поцікавилися, а що ж тоді робити з чаєм з Грузії? Адже Грузія ще вважається Європою. Я прочитала не одну статтю на цю тему, і тому тепер спокійно можу заявляти, що так, чай на Азорах не єдиний у Європі, але це не применшує його особливостей.

Взагалі треба розуміти, що Азори фактично повністю себе обслуговують в плані їжі, тому з цінами на продукти тут усе гаразд, супермаркетів вистачає (ми затарювалися в «Континенті»), і всі перелічені мною продукти якраз там можна придбати або трошки дешевше, або так само, як у туристичних точках.

Як планувати маршрут?

Ми провели 4 дні на Сан Мігелі, і я би з радістю туди повернулася ще не раз, бо напрочуд примхлива погода постійно міняла наші плани. Зазвичай такої кількості днів цілком вистачає, щоб об’їхати весь острів. Якщо детальніше його вивчати, я би виділяла не більше тижня.

Прекрасні поради стосовно планування маршруту по Сан Мігелю компілювала з Geeky Explorer та Intrepig Guide. Через нюанси з погодою в нас постійно відбувалося перепланування, але загалом ми встигли все найголовніше і навіть більше.

Купальні Терра Ностра у Фурнаші

День 1 (16.06): приліт, оренда машини, заселення в Лагоа, ананасова фабрика, спроба потрапити в лавову печеру Gruta do Carvao (невдала, забронювали на наступний день), лікерна фарбика в Рібейра Гранде (зачинена, поверталися в наступні дні), нацпарк Caldeira Velha, повернення додому через Лаго до Фого (все в тумані, купа серпантинів, жесть страшенна).

Ананасові плантації

День 2 (17.06): купа зупинок на океані по дорозі до Віла Франка до Кампо, Віла Франка до Кампо, повернення до лавової печери Gruta do Carvao, повернення до лікерної фарбики в Рібейра Гранде, чайні плантації Горреана.

День 3 (18.06): купання в гарячих джерелах прямо в океані Ferraria, карколомний проїзд забороненою дорогою над озерами Сете Сідадеш, закинутий готель Monte Palace, зупинка на Lagoa do Canario (в ідеалі тут ще має бути трек до Бока до Інферно, і це я якраз лишаю на наступний приїзд), акведуки, переїзд до Віла Франка до Кампо, щоб відвідати відомий острів Ilheu de Vila Franca.

Сете Сідадеш

День 4 (19.04): споглядання за китами та дельфінами в Понта Дельгаді, гейзери Фурнаша, парк із термальними джерелами Терра Ностра у Фурнаші, переїзд із зупинками до Нордеште, водоспад Cascata da Ribeira Caldeiroes, і нарешті Лагоа до Фого та Miradouro da Barrosa на заході сонця.

На п’ятий день ми раненько здавали машину й вилітали о 8 ранку з Сан Мігеля до Лісабона з довгою пересадкою в Піку.

Що робити в Піку півдня?

Якщо у вас стільки часу, скільки було в нас, то найпростіше — взяти таксі до головного міста острова Магдалени, прогулятися тихими вуличками, навізуалізовувати собі будинки своєї мрії, поснідати в центрі в одному з небагатьох відчинених закладів, піти в музей вина (відчиняється з 10.00), де багато дізнатися про історію вирощування лоз у такому непростому кліматі, про загорожі з лави, які повинні оберігати від вітру, навчитися визначати на запах нотки вина, погуляти серед височенних 800-річних dragon trees, які в нас бачиш тільки у вигляді маленьких кімнатних рослин.

Виноградні лози та оглядовий майданчик

А ось так виглядають ці дерева:

Далі можна податися на винну дегустацію в інший кінець містечка (Cooperativa Vitinicola da Ilha do Pico), де за смішні 5 євро вам наллють 5 різних місцевих вин. Якщо погода дозволяє, можна ще піти поплавати у басейні, що розташовується зовсім поруч. Фішечка є в тому, що він безкоштовний і холодний. А ще з видом на сусідній острів Фаял.

Якщо часу більше, можна поїхати в найдовший лавовий тунель на Азорах Gruta das Torres, але попередньо треба уточнити час, коли туди запускають групи, а ще краще пробронювати наперед. У нас не було машини, тому ми цього не робили.

Далі ми пройшлися до Cella Bar, відомого своїми чарівними видами на океан, але, на жаль, він традиційно був зачинений на сієсту до 16.00, тож ми повернутися в центр і пообідали в тому ж закладі, що й зранку (Mecardo Bio). Звідти ж викликали таксі в аеропорт, по дорозі насолодилися видами на найвищу гору Португалії Піку (нарешті безхмарну, але ненадовго) та виноградними лозами в оберемках лави.

Якщо у вас більше часу, то на Піку їдуть заради сходження на гору (займає 8 годин, потрібен повний день), а також подивитися на китів. Вважається, що тут їх найбільше та найкраще видно.

Що ще?

На майбутнє я би об’єднувала Сан Жорж, Піку та Фаял у поїздку днів на 7-8, а Терсейру — дні на 4 (заради піших маршрутів і вулканів). Окремо треба запланувати Флореш, найвіддаленіший, але надзвичайно красивий острів, відомий своїми водоспадами. На Сан Мігель я би повернулася доробити піші маршрути, які не встигли через погоду, особливо в районі Сете Сідадеш, а також на деякі менш туристичні місця довкола Фурнаша й на узбережжі.

І обов’язково придумала, як викопати й перевезти живці (черенки) гортензії, бо в цих місцях вона просто гігантська!

Окрім цього, коли їдете на Азори, не забудьте встановити застосунок SpotAzores, щоб у режимі реального часу бачити, яка погода на найголовніших місцях островів. Це допоможе перепланувати маршрут та зорієнтуватися, куди краще зараз їхати ловити сонце.

Що по грошах?

Всі ціни на двох:

• Київ-Лісабон-Київ — 250 євро (куплений у вересні минулого року)
• Лісабон-Понта Дельгада — 156 євро
• Понта Дельгада/Піку/-Лісабон — 120 євро
• Тобто всього перельоти встали в 526 євро на двох (263 на одного). У нас не вийшло дешево, бо ми купляли з тим, щоб летіти комфортніше й побачити більше.
• Житло на Сан-Мігелі — 105 євро
• Машина + бензин — 100 євро + 6,60 — таксі в Піку
• Їжа: супермаркети — 64,40 євро, кафе — 81,80 євро (середній чек був 25 євро на двох)
• Розваги: кити — 110 євро, Терра Ностра — 16 євро, поїздка на острівець — 16 євро, лавовий тунель — 10 євро, Калдейро Велго — 6 євро. Разом — 158 євро.
• Подарунки: 32,30 євро (чаї, мед, листівки, лікери)

Разом: 1074,10 євро на двох.

Понта Дельгада

Як зменшити витрати?

• Летіти лоукостами, виловлюючи найдешевші квитки, які можуть починатися з 30-35 євро в один бік з Лісабона чи Порту.
• Їхати компанією з 4-5 людей (як ми й робили), щоб розділяти всі витрати за машину, житло та їжу, або шукати каучсерфінг.
• Не їздити дивитися на китів та на острівець біля Віла Франка.
• Не їсти в ресторанах. Привезти більше їжі з дому й купляти в супермаркеті.

З іншого боку, я повністю задоволена і цінами, і тим, як ми все спланували з перельотами та маршрутом. До того, половину вартості поїздки ми сплатили це восени минулого року, житло оплачувалося на початку весни, тому фактично на острові ми витратили не так і багато: всього 443 євро на двох.

Азори — це абсолютно унікальне місце, про яке поки що не дуже знають, і я сподіваюся, що це протриває якнайдовше. Це перлина в Атлантичному океані, яка просто закохує з першої ж хвилини. Тут неймовірні рослини, шалені краєвиди, доброзичливі люди, великі хвилі, незвичайна їжа та справжній скарб із природних явищ, які вас точно вразять, навіть якщо ви об’їхали пів світу. Тут знаходиш щось таке, що не зустрічав ніде під час подорожей раніше. І тому так хочеться сюди повернутися.

Читайте більше тревел-історій автора у блозі Дар’ї Анцибор Стежками та на сторінці в Фейсбук