Подорож з тревел-блогером. Дмитро Горюнов: «В Перу знаходиться найцікавіша історична пам’ятка світу — Мачу-Пікчу»

Чому саме Перу? Бо саме там знаходилася відома багатьом ще з дитячих книжок та фільмів легендарна імперія інків зі столицею Куско. Свого часу вона була зруйнована іспанськими завойовниками. Але до одного з міст — Мачу-Пікчу — їм не вдалося дістатися, а практично всі місцеві жителі залишили його. Як наслідок, про цю місцину забули приблизно на 400 років. Лише на початку ХХ століття місто було ще раз відкрите американським дослідником Хайрамом Бінгемом. Таким чином відкриття Мачу-Пікчу отримало розголос на весь світ.

Якщо ви досі вагаєтесь чи варто летіти так далеко, не знаєте що ще цікавого в Перу, хочете дізнатися як спланувати свою подорож, що скуштувати з місцевої кухні та які сувеніри привезти додому, пропонуємо інтерв’ю для порталу «У відпустку» Дмитра Горюнова. Він вже двічі зі своєю дружиною підкорював цю латиноамериканську країну та не планує на цьому зупинятись.

– Поки що Перу мало відома країна для українців. Чому вирішив полетіти саме до неї?

– В цю країну варту їхати за враженнями. Це те, що в термінології all inclusive називається «екскурсійна програма». Так от там вся країна — екскурсійна програма. Основна причина, чого ми перший раз туди подались — це, звичайно, Мачу-Пікчу. Покинуте місто інків, заховане глибоко в горах та знайдене лише на початку ХХ століття. Це найцікавіша історична пам’ятка в світі.

Вперше, 2014 року, ми були там лише 6 днів (поїздка була приєднана до короткого навчання в США), тому на місці маршрут виглядав так: Ліма – Куско – Мачу-Пікчу і назад. По суті, країну та багато інших цікавих об’єктів ми не побачили, але основна мрія здійснилася. Крім того, поїздка в принципі перевернула нашу уяву про те, якою повинна бути відпустка.

Тому, коли після активного наступного року (Таїланд, Мексика та Непал) ми міркували над черговою мандрівкою, то вирішили поїхати до Перу знову, тільки повноцінно. І купили квитки майже на 3 тижні.

В мене історично склався наступний спосіб формування маршруту. Основою є об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (World Heritage Site, WHS). В Перу їх 12. Вони розкидані всією країною. Загалом під час другої подорожі ми відвідали 10 — всі, які в горах або між горами та океаном. Невивченими лишилися лише два національних парки в амазонській частині країни. Також ми відвідали 3 з 8 кандидатів до WHS.

– Розкажи, будь ласка, трохи детальніше про пункти твоєї першої поїздки до Перу. Що варто там оглянути?

– Основною метою було Мачу-Пікчу. Та, власне, проміжні пункти нашого першого маршруту — Ліма та Куско — теж цікаві своїм спадком. В столиці це лише колоніальний історичний центр (хоча також є давні пам’ятки, причому ще доінковські, наприклад, Уака Пулана та, недалеко від міста, Пачакамак). Також нам вдалось попасти в Лімі на концерт Rolling Stones. Про його дати ми дізналися, коли вже були квитки на літак, але внутрішнє планування ще тривало, тож я трохи поміняв плани, щоб саме в цей день знову бути в столиці.

В Куско історичною спадщиною вважається все місто, причому якщо центр колоніальний, то у північній частині знаходяться чотири пам’ятки інків та доінківських культур. Якщо на все бракуватиме часу, рекомендую, як мінімум, найближчу до центру та найвеличнішу з них — Саксайяман. З точки зору архітектури, вона вражає навіть більше, ніж Мачу-Пікчу. Кам’яні блоки підігнані один до одного так, що неможливо просунути ножа. Деякі важать більше 100 тон. Досі невідомо, як таке можна було збудувати за допомогою технологій тих часів.

До першої поїздки до Перу я б радив додати ще три об’єкти. Найвідоміший з них — це пустельні «інопланетні» знаки біля міста Наска, які видно лише з висоти. Також дорогою від Наски до Куско знаходиться місто Арекіпа з цікавим колоніальним центром та вулканами навколо. Якщо додати озеро Тітікака — найвище судноплавне озеро в світі — такий маршрут складає коло, яке я вважаю, так би мовити, мінімумом для цієї країни. В нас він зайняв, щоправда, під час другої мандрівки до Перу 11 днів. І це при досить щільному розкладі поїдки. Разом з перельотом з України це майже два тижні.

– Мачу-Пікчу ти вважаєш найцікавішою історичною пам’яткою в світі. Що саме там варто подивитися? Скільки часу для цього потрібно? Скільки коштує проїзд та відвідування?

– На мою думку, головний об’єкт — Мачу-Пікчу — вимагає двох повних днів. Ми так робили обидва рази. Це якщо ти хочеш побачити не лише саме місто, але й відвідати периферійні об’єкти та піднятися на гори (з яких можна побачити місто зверху). Я не зовсім розумію, навіщо платити купу грошей, щоб через півпланети дістатися до однієї з найцікавіших історичних пам’яток світу і обмежувати себе дейтріпом — поїздкою одного дня (включаючи переїзд в обидва боки). Фактично, це залишає на візит декілька годин, причому саме в ці години там знаходиться купа людей.

Більшість інших об’єктів вимагають максимум дві-три години, що можна суміщати з логістикою (як ми, власне, і робили). Виключення — мережа об’єктів навколо Куско. Це на декілька днів (ми подивилися більшу частину — ті, що в самому місті, а також деякі дорогою до Мачу-Пікчу та назад).

Найдешевший квиток на потяг до Мачу-Пікчу тоді коштував приблизно $150 в обидва боки з Куско та $110 з Ольянтайтамбо. Зараз ціни не змінилися. Крім того, квиток для відвідування безпосередньо Мачу-Пікчу тоді коштував $42, а з можливістю піднятися на одну з гір — $48 (зараз — $65 та $80).

– А скільки коштують квитки до інших місцевостей в Перу?

– Наприклад, ціни на об’єкти навколо Куско відрізняються в залежності від того, брати окремо якусь з трьох зон ($23) чи все одразу ($40). Наразі вони не змінилися. Нарешті 15-хвилинний політ над знаками Наска коштує від $100. Інші ціни вже не пригадаю, але це не було дорого.

– Чи потрібно завчасно бронювати відвідування цих місцевостей? Наприклад, можливо, квитки треба купляти заздалегідь?

– З насправді критичного заздалегідь треба купувати лише квитки на Мачу-Пікчу та поїзд від Куско (точніше, від міста Поре поблизу) або Ольянтайтамбо до Мачу-Пікчу. Справа в тому, що з метою збереження об’єкту, там встановлена квота — тоді це було 2500 відвідувачів на день. Ще менші квоти на відвідування двох гір (Уайна та Монтана – по 400). Всі квитки іменні, тож перекупників тут немає.

Цифри, які я назвав, були актуальними на 2014 та 2016 роки. Зараз це 1000 в цілому на Мачу-Пікчу та 100 на кожну з сусідніх гір (місто входить в квиток теж, звичайно). Найшвидше розбирають квиток з Уайною — відповідний сайт рекомендує купляти за два місяці, на високий сезон — навіть за три. Для Монтани рекомендації тиждень і три тижні, відповідно. Плюс вони обмежили перебування 6 годинами на день, хоча я не зовсім розумію, як це контролюється. Вони і тоді забороняли, наприклад, брати з собою їжу, але, фактично, до сумок ніхто не заглядав.

Місткість поїздів до Мачу-Пікчу, я так розумію, приблизно прив’язана до квоти на сам об’єкт. Але якщо займатися логістикою раніше, то можна зловити дешевші поїзди (вони належать державній монополії, але є різні класи). Це має значення, бо потяг дорогий, а іншого способу дістатись туди, крім зовсім екзотичних (дві маршрутки + останні 10 км пішки по рейкам), немає. Автомобільне сполучення відсутнє.

В цілому, в мене є дві моделі поведінки щодо бронювання. В дешевих країнах, де ми беремо машину, в нас планування коротке. А от для дорожчих країн з логістикою на основі громадського транспорту я бронюю/купує все заздалегідь. Для Перу всі літаки, поїзди, автобуси, готелі та екскурсії були придбані та заброньовані за кілька місяців. На місці ми купляли лише один автобус та одну екскурсію.

– Мабуть, це не всі цікавинки Перу. Розкажи, будь ласка, про інші місця цієї країни, які варто оглянути.

– Крім південного кола, яке я описав вище, в нас ще було північне. В нього входило місто Караль, якому 5 тисяч років, де на диво не було інших туристів (хоча, чесно кажучи, коли туди нарешті доїдеш — стає зрозуміло, чому), місто Трухільйо з дуже цікавими археологічними пам’ятками, а також Білі Кордильєри з низкою як природних, так і рукотворних об’єктів. Гори відомі серед поціновувачів повноцінного трекінгу (зі сніговими вершинами та ночами в наметах), але ми базувались в місті Уарас та брали лише одноденні організовані екскурсії. Загалом це коло зайняло в нас тиждень.

– Наскільки я розумію, в Перу є племена, які живуть в Амазонії. Чи можна відвідати їх? Взагалі, чи варто це робити?

– Так, за горами є джунглі, але ми обидва рази туди не літали — і не встигали, і це вже зони з ризиком малярії. Ну і власне ключові цікаві місця країни пов’язані не з цим, як на мене, тому джунглі вирішили перенести колись на потім. Але з того, що читав, для відвідування цієї місцевості треба летіти літаком до Ікітоса – найбільшого міста в світі, до якого не можна дістатися дорогою. І вже на місці або заздалегідь купувати туристичний пакет. Самостійно там робити майже нема чого, бо основні переміщення відбуваються човнами.

– В яку пору року найкраще їхати до Перу?

– Хоча в південній півкулі пори року навпаки, в даному випадку головне не це. В Перу сезони відрізняються за вологістю. Правильний сезон — з березня до жовтня. Найбільш зручним періодом вважається травень, коли вже сухо, але ще не прохолодно. Перший раз ми були саме тоді, але так збіглось. Зате в травні більше людей, швидше розбирають бюджетні варіанти логістики та проживання. Вдруге ми були в березні, це на грані сезону, але дощ в результаті був один раз в Куско і ще раз в перший день на Мачу-Пікчу. Було трохи незручно, але не критично. Слизько не було, але це заважало дивитися і фотографувати місто згори, доводилося ловити «вікна» в хмарах.

– Наскільки безпечні мандрівки до Перу? Наскільки взагалі безпечно там відпочивати в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки?

– Загалом, Латинська Америка відома не дуже високим рівнем безпеки. Але порівняно з деякими іншими країнами, в Перу переважно спокійно. Хоча приватні будинки з колючим дротом на паркані — навіть в пристойних районах Ліми — натякали на те, що буває (або бувало) по-різному. В туристичних місцях взагалі все добре.

Відносно небезпечними виглядали лише деякі околиці Ліми, включаючи порт, куди навіть не відразу вдалось зловити таксі. Хоча, нам потім пояснювали, що оскільки порт формально вже інше місто, то на поїздки до нього не розповсюджується ліцензія. А коли зловили таксі назад, водій зачиняв замки та не рекомендував опускати скло. Але якихось прецедентів не було.

– Чи варто разом з Перу відвідати якісь сусідні країни?

– Так, але традиційно все залежить від доступного бюджету/часу та пріоритетів. Якщо Перу цікавить не настільки детально, як мене, і при цьому є декілька тижнів, можна поєднати Перу з Болівією, Еквадором чи Колумбією.

Я би навіть свідомо їхав до них через Перу. Якщо подивитися на висоти столиць, то Ліма знаходиться на рівні моря, тоді як Богота — на 2650 м, Кіто — на 2850 м, Ла-Пас — взагалі 3650 м. Це три найбільш високогірні столиці світу. І якщо перші дві ще більш-менш можна витримати одразу (враховуючи, що в літаках підтримується тиск, аналогічний висоті 2000 м), то третя — це вже серйозно.

А от якщо розпочати свою подорож до Перу, можна поступово наростити висоту, переміщуючись автобусом і ночуючи кожен раз на дещо більшій. Наприклад, схема набору висоти перед Болівією може виглядати як Ліма (рівень моря) — Наска (900 м), Арекіпа (2400 м), Куско (3500 м), Пуно (4000 м, там же озеро Тітікака і кордон з Болівією). Причому, як бачите, я назвав місця, як в будь-якому разі варто відвідати, не лише заради акліматизації.

З Еквадором та Колумбією комбінація вже не настільки виправдана та очевидна логістично. Але якщо цікавлять гірські частини півночі Перу, тоді ОК. Інша справа, що в Еквадорі вже є сенс заодно злітати на Галапагоси, а це додатково чимала сума.

– Яким чином найдешевше та найкомфортніше можна дістатися з України до Перу?

– Зовсім дешево дістатися Перу складно. Мало того, що це далеко, ще, на жаль, країни Латинської Америки — це доволі монополізовані економіки, туди літають не дуже багато авіаліній. Я не бачив в тому напрямку таких привабливих знижок, які часто можна зловити до Азії (крім помилкових тарифів). Місцеві перельоти там теж не дуже дешеві, але більш-менш ОК.

Перший раз ми летіли з Нью-Йорку лоукостом Spirit, з пересадкою в Маямі, вийшло $600 на людину в обидва боки. Вдруге — були незалежні рейси Київ-Мадрид (МАУ) + Мадрид-Ліма (Iberia/LAN), $200 + €750 на людину. Одна людина з нашої групи летіла з Мадриду лоукостом AirEuropa. Зараз у цієї авіакомпанії тариф близько €600 лише з ручною поклажею, €700 з повноцінним багажем (від редакції додамо, що часом ми комбінуємо досить недорогі варіанти перельотів через європейські хаби).

– Де би ти порадив зняти житло після прильоту — в готелях, апартаментах, хостелах, кемпінгах? Взагалі, скільки коштує проживання в таких типах житла в Перу?

– До того часу ми не експериментували з проживанням в приватному житлі, тому брали готелі. Вартість була від $20 (менш туристичні місця на півночі, хоча в Ольянтайтамбо було стільки ж з чудовим видом) до $40 (Ліма) та $60 (Куско, Мачу-Пікчу). Це були переважно 3* зі сніданком, відносно скромні.

Вже потім, спробувавши в Європі, я почав вивчати ринок апартаментів. Виявилось, що в Перу такі пропозиції є. Їх не дуже багато, але вони є за нормальними цінами (на відміну від деяких інших країн). Але я поки що розглядав такий формат лише з точки зору економії на харчуванні. Проте це має сенс при повільному пересуванні або стаціонарному розміщенні. Якщо кожен або майже кожен день міняти місце, намагатись за день і подивитися щось, і дістатися до наступного пункту, на приготування їжі не буде часу.

– Як би ти порадив пересуватися в Перу — на громадському транспорті, прокатній машині, велосипедах?

– Велосипедах? Смієшся? З таким рельєфом? Хоча, одна моя знайома з двома своїми друзями планує проїхати велосипедами майже всю Латинську Америку.

Останні роки ми подорожуємо з малою дитиною, тому всюди орендуємо машину. Але в Перу ми обидва рази були без дитини (ну, точніше, другий раз це був сьомий місяць вагітності), тому автомобіль не був потрібен. Там це не дуже дешево — дорожче, ніж в США, країнах Євросоюзу та Південно-Східної Азії. Крім того, досить великий розмір депозиту. Нарешті, щоб зекономити час, окремі ділянки є сенс долати літаком, а one-way оренда машини буде додатково коштувати чималих грошей.

З огляду на все це, ми користувались громадським транспортом. Поїздів там майже немає, переважно короткі туристичні. Основний вид транспорту між містами — автобуси. В них є досить зручні двоповерхові автобуси, перший поверх який відданий VIP-класу. Там величезні крісла, які розкладаються на 165 градусів, майже як в бізнес-класі літаків. Є туалет, Інтернет та розважальна система, дають воду та їжу. В нас було сім таких перегонів, включаючи три нічних. Нарешті, одного разу був літак — назад з Куско до Ліми.

На місці — таксі. Воно там недороге, навіть в Лімі. В той же час в Мачу-Пікчу Пуебло — це, по суті, технічне поселення поблизу Мачу-Пікчу для туристів — транспорту немає, але там всі відстані долаються пішки. Щоправда, з селища до самого Мачу-Пікчу курсує дорога маршрутка (на час наших подорожей було $19 в обидва кінці, а наразі $32). Але вона того варта, бо пішки довго і виснажливо. Це, по суті, зменшує час, виокремлений на огляд основного об’єкту.

А ще таксі ми брали з Куско до Ольянтайтамбо і назад, з відвідуванням об’єктів по дорозі. Це вже було трохи дорожче, але на чотирьох людей ОК.

– Скільки коштує харчування в Перу? Чи варто їсти в ресторанах? Чи є якісь цікавинки в місцевій кухні?

– Я бюджетував $20 в день на людину (це з врахуванням того, що в більшості готелів були включені сніданки). Насправді, було трохи дешевше. Це була порівняно проста їжа, але в ресторанах, з рибою чи м’ясом, з келихом вина на вечерю, інколи в досить туристичних місцях — тобто, не то щоб зовсім економ-варіант. Інколи для різноманітності та для занурення в місцеве життя ми харчувались в простих закладах для місцевих. Це переважно було досить смачно, і при цьому дуже дешево.

Мені запам’ятались три страви. Причому найсмачніша була зі звичних продуктів. Це севіче — нарізана маринована риба з овочами та деколи іншими морепродуктами (восьминіг, креветки). Дві інших запам’ятались скорше через власне екзотичність складових. Це стейк з альпаки (родич лами), він був подібний на нежирну яловичину, та хіт країни — куй, ціла запечена морська свинка. А, ще безліч сортів кукурудзи, різного розміру та смаку.

– Як відомо, для громадян України, які подорожують до Перу з туристичною метою, візи не потрібні. Та, можливо, треба мати якісь інші обов’язкові документи чи, наприклад, щеплення?

– Ні. Інші документи також непотрібні. На в’їзді до країни взагалі нічого не будуть запитувати, всі розуміють, що ви там робите) Щеплення в цілому теж непотрібні — ні формально, ні з точки зору власного захисту. Вимагають лише від жовтої лихоманки — але це лише для громадян, які прилітають з певних країн, де є ця хвороба. Але раджу зробити щеплення від цієї хвороби, якщо плануєте відвідати амазонські регіони.

– Які сувеніри можна привезти з Перу напам’ять та у подарунок рідним та друзям?

– Не дуже фанат шопінгу за кордоном, але саме звідти ми дещо привезли. З корисного — теплі речі з вовни альпаки. Краще купувати в Куско, на вуличних розкладках або максимум на ринку (причому торгуючись). В duty free це буде дорожче, а в поїзді до Мачу-Пікчу ціни взагалі якісь дурні.

На диво, магніти та подобна продукція в самому Мачу-Пікчу теж дешевші, ніж в duty free. Саме там я купив єдину книжку, яку має сенс купляти — американського археолога Хайрама Бінгема, який власне відкрив місто. Вона там коштувала рівно стільки, скільки на eBay (я одразу перевірив, нагорі був Інтернет), тож я вирішив купити, щоб читати в поїзді та в літаку. Все інше — переважно просто красиві фотоальбоми. Ще люблю купувати паперові карти, але там якось пропустив. В duty free я лише купив по акції книжку про корупцію в Перу, іспанською мовою. Досі не прочитав, поки що не вистачає знання мови)))

– Звучить, ніби там все добре. Чому ж тоді так мало українців туди долітають?

– По-перше, це недешево. По-друге, з різних причин не всі можуть полетіти надовго. Але тоді починає давити жаба, що заради тижня і декількох об’єктів треба купувати дорогий переліт і терпіти джетлаг. По-третє, навіть якщо ти знаєш англійську, в більшості випадків це не принесе користі, бо її не знає більшість місцевих. Я вже декілька років вчу іспанську.

Нарешті, найцікавіші об’єкти знаходяться на висоті 2500-4000 м, а це може бути важко. Перший раз, коли ми летіли в Куско літаком, мені після повернення з Мачу-Пікчу було трохи зле. Другий раз підйоми були поступові, але в Пуно (4000 м) було важко заснути. А дівчині, яка до нас приєдналася лише на південну гілку, взагалі довелося скористатися кисневим балоном в готелі. Плюс перепади температури — вдень +20, вночі нуль.

– Чи плануєш повернутися туди ще?

– Було би непогано) Крім того, що я, як вже казав, розглядаю країну як майданчик для підйому до Болівії, залишилися і речі, які ми не встигли подивитися в самій країні навіть за три тижні — і через брак часу, і через вагітність. На півдні, це насамперед каньйон Колка, Веселкові гори та Ла-Рінконада — найвище місто в світі (5130 м), в ньому живуть добувачі золота. В центрі хочу спробувати туристичний поїзд з Ліми до Уанкайо, один з найвищих в світі (бачиш, я часто вживаю слово «найвищий»). На півночі це колоніальне місто Кахамарка та низка природних об’єктів в Білих Кордильєрах. Нарешті, може, також доберемося до амазонської частини.

Фото Дмитра Горюнова