Іванченко Олег – засновник команди пригод «ЕкстрімГід», гірський гід. Місто Одеса. Відвідав більше 25 країн, в перший похід пішов у 2002 році, КМС з гірського туризму.
Якось на початку квітня я запостив фотографію з Непалу та підписав: «найкраще місце для ізоляції». У відповідь на це фото мені написала моя знайома, Ірина Галай, з пропозицією піти в перших числах травня з друзями в похід по Карпатах. Вона – перша українка, яка здійснила сходження на Еверест. Колись свій перший похід – сходження на Казбек – вона зробила з компанію «ЕкстрімГід». Я звичайно ж погодився. Хоча настрій був «явно не до походів».
На наступний день ми зв’язалися по телефону, обговорили всі деталі та вирішили, що в гори потрібно йти, і круто буде піти з компанією друзів, до 10 чоловік. Час минав, умови карантину ставали дедалі жорсткішими: автобуси, поїзди, електрички та літаки давно скасували. Життя як ніби завмерло. Але час походу стрімко наближався, і я почав розуміти, що виїхати з Одеси до Карпат – це окрема пригода.
Почав вивчати BlaBlaCar. Через карантинні обмеження всі перевізники або просто нелегальні водії мікроавтобусів почали заробляти там. Замість офіційної вартості 600-700 грн, цінник виріс до 1200-1500 грн. Дуже багато шахрайства, коли пропонували платити наперед. Мені пощастило, я знайшов водія за ціною 1200 грн з оплатою на місці. День Х прийшов. Було хвилююче сісти в маленький мікроавтобус та їхати в ньому більше 12 годин. Але скоро хвилювання пройшло, і ми поїхали. Хоча звичайно набагато приємніше сісти в купе поїзда Одеса – Івано-Франківськ.
Автобус довіз мене до Львова, де мене підібрав мій новий друг Оксана, яка так само пішла з нами в похід. В результаті компанія зібралася з 12 осіб: Київ, Одеса, Львів, Івано-Франківськ. І всі такі різні.
Маршрут нашого походу починався в селі Кваси, де ми зібралися всі напередодні – 5 травня. Залишили машини, зайві речі. Когось я знав до походу, а когось зустрів вперше. Як і для всіх інших, для мене цей похід в Карпати став особливим. Можливо тому, що ми два місяці сиділи вдома на карантині, можливо через людей, які пішли, можливо через погодні випробування.
Незважаючи на теплий квітень, травень був аномально холодний. Вище 1000 м у горах йшов мокрий сніг, а вище 1500 м він зовсім не танув. У перший день ми потрапили в заметіль зі снігом. Й насилу вийшли до хатини, де планувалася ночівля. Другий день було ясно і дуже спокійно, але випало дуже багато снігу. Ми пройшли від с. Кваси до г. Петрос, піднялися на Петрос, потім г. Говерла і спуск в урочище Козьмещик. Всі три дні, крім підйому з с. Кваси, погода була практично зимова, а в деяких місцях було снігу по коліно. Ночівлі були в гірських хатинах. Хатини теплі, з пічкою.
Кваси – полонина Шешул – г. Петрос 2020 м – полонина Головченська – г. Говерла 2061 м – кладовище поховання австрійських вояків – підлога Козьмеська – ур. Козьмещик – Кваси
Село Кваси знаходиться на березі річки Чорна Тиса, Закарпатська область, Рахівський район. Воно відоме своїми мінеральними джерелами і смачним крафтовим пивом «Гагарін». Вода в джерелах лікувальна і багато людей влітку приїжджають оздоровитися, просто подихати найчистішим гірським повітрям. Тут розташовано кілька лікувальних санаторіїв.
Сам маршрут походу дуже видовий і проходить по найвищій частині українських Карпат. Через найпопулярніші вершини Петрос і Говерла. З них в ясну погоду відкривається панорама на всі карпатські хребти від Бескидів до Чивчина.
На полонинах з червня по вересень можна зайти до пастухів і купити свіжий смачний сир та бринзу і навіть спробувати банош з карпатським трав’яним чаєм. А для поціновувачів міцних напоїв завжди знайдеться настоянка на «золотому корінні» – колганівка.
Одне з цікавих місць на маршруті було поховання австрійських вояків часів Першої світової війни. Близько 20 могил знаходяться у глухому лісі безпосередньо на схилі гори.
У період карантину ми їхали на своєму авто. У звичайний час до села Кваси з м. Івано-Франківськ їздять автобуси. Так само підходять будь-які автобуси, які їздять в напрямку м. Рахів (Закарпатська область), Тячів або Хуст. Також проходить поїзд Київ-Рахів (розклад потрібно перевіряти на сайті «Укразалізниці»).
В Квасах є багато приватних садиб, які можуть розмістити від 10 до 20 осіб одночасно, так само є кілька сучасних готелів, наприклад «Лісова казка» і декілька пансіонатів. Також є варіант проживання в кемпінгу на краю села, у своєму наметі.
У поході ми жили в туристичних хатинах (потрібен свій спальник та килимок).
Завдяки карантину ми пройшли повністю автономний маршрут, не зустріли жодного туриста, що для травня не характерно. Навіть в селах людей не особливо зустрінеш, не те що туристів. Ми здружилися і тепер я з теплом згадую той похід на карантині. Та зовсім скоро ми зустрілися для нового походу, але це інша історія.
Зараз, поки залізничні, авіа та автобусні перевезення обмежені, планування поїздки в Карпати вимагає ретельної підготовки. Якщо вам не підходить потяг, а їхати автобусом нашими дорогами довго, завжди є можливість підібрати попутника з машиною на сайті BlaBlaCar.
Якщо ви зважилися піти в похід по Карпатам, то вибрати оптимальний маршрут можна на сайті extremeguide.pro
Фото Олега Іванченко